Ivan Starchenko
Introduction
Ста́рченко Іва́н Васи́льович (6 серпня 1900, Золочів, нині Харківської області — 20 березня 1934, Шкло, Львіське воєводство) — український військовий діяч, хорунжий Армії УНР, просвітянин.
Життєпис
Старченко Іван народився 6 серпня 1900 року у м. Золочів (тепер райцентр Харківської області) в родині полковника російської армії. Закінчив Полтавський кадетський корпус. Учасник Української Революції 1917—1921 років. Козак гарматної сотні полку Чорних запорожців. Військове звання — хорунжий Армії УНР. Учасник Першого Зимового походу. Закінчив Юнацьку школу в Кам’янці-Подільському (1920).
Від жовтня 1923 року разом з іншими інтернованими вояками Армії УНР мешкав та працював на Бабино-томахівській цукроварні, що в селі Бабин, на той час Бугринська ґміна, Рівненський повіт, Волинське воєводство, Польської Республіки. Відомо, що у 1930 році працював на посаді завідувача фірмовим магазином цукрозаводу. Брав участь у місцевій «Просвіті» (Просвітянська хата).
Помер Іван Старченко 20 березня 1934 року, у санаторії м. Шкло, поблизу Львова. На його похороні, від імені української еміграції, прощальну промову виголосив хорунжий Армії УНР, згодом, відомий скульптор Сергій Литвиненко.
Джерела та посилання
- Імена самостійної України (1917—1924). db.geroika.org.ua. Героїка. Процитовано 28 травня 2023.
- Р. П. Давидюк Організовані трудові осередки інтернованих Армії УНР у Волинському Воєводстві // Військово-науковий вісник. — 2018. — № 29. — С. 101—110.
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга 2. — Київ : Темпора, 2011. — С. 213, 285. — ISBN 978-617-569-041-3.
Лицарі ордена Залізного Хреста УНР | ||
|---|---|---|
Лицарі ордена Залізного Хреста УНР | ||
|
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З и І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я | ||
|
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З и І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я | ||