Ivan Mozalevsky
Ukrainian painter

Ivan Mozalevsky

BiographyListsAlso Viewed
The basics
Quick facts
Intro
Ukrainian painter
Gender:
Male
Places:
Russia
Is:
BusinesspersonArtistPrintmakerPainterIllustratorGraphic artist
Work field:
ArtsBusinessCreativity
Birth:
24 September 1890(Wrocław, Lower Silesian Voivodeship, Poland, Kingdom of Poland; Włocławek, Kuyavian-Pomeranian Voivodeship, Poland)
Death:
5 January 1975(Simferopol, Simferopol municipality council, Autonomous Republic of Crimea, Crimean Khanate)
Star sign:
Libra
Education:
Imperial Academy of Arts
Vasileostrovsky District, Saint Petersburg, Russian Empire
Family:
Spouse(s):
Valentina Mozalevska
Biography menu
Menu

Jump to

Introduction Біографія Творчість Література
The details
Biography

Introduction

Іван Іванович Мозале́вський (псевдонім Жан Алле; нар. 24 вересня 1890, Бреслау — пом. 5 січня 1975, Сімферополь) — український радянський графік, живописець, мистецтвознавець; член Спілки художників України з 1953 року. Чоловік художниці Валентини Мозалевської.

Біографія

Народився 24 вересня 1890 року в місті Бреслау (нині Вроцлав, Польща). У 1910—1912 роках навчався в Київському художньому училищі у Володиира Менка та Івана Селезньова; у 1913 році — в школі Товариства заохочення мистецтв у Санкт-Петербурзі (керівник Іван Білібін); у 1914—1915 роках — вільнослухач петербурзької Академії мистецтв (учень Василя Мате).

У 1917–1919 роках жив у Києві, де заснував власну художню школу та професійну спілку художників «Мистецтво»; з 1918 року — головний художник друкарні Кульженка; з березеня 1918 року по червень 1919 року очолював гравіювально-художній відділ Експедиції заготівлі державних паперів, створеної урядом Української Центральної Ради, розробляв проекти українських грошових купюр. У 1919–1920 роках жив у місті Кам'янець-Подільському, де відкрив ху­­дожньо-промислову школу, був обраний головою губернського шкільного правління.

1920 року емігрував до Відня, де відкрив мистецьку студію. З 1921 року — головний художник видавництва І. Ладижникова у Берліні. У 1923–1926 роках — професор рисунка в Українській студії пластичного мистецтва в Празі. З 1926 року жив у Парижі, де до 1930 року працював редактором художнього відділу газети «Українські вісті»; співпрацював із журналом «Наш Союз», газетою «Парижский вестник», де друкував статті про українських і російських художників.

1947 року повернувся у Київ, згодом жив у Москві, з 1953 року жив у Сімферополі, працював у картинній галереї. Проживав в будинку на вулиці Гагаріна, 13/1, квартира 64. Помер в Сімферополі 5 січня 1975 року.

Творчість

Художня

Працював у галузі станкової і книжкової графіки, плаката, живопису; у 1913–1916 роках — у техніках ліногравюри, офорта, рисунка, акварелі; автор мініатюр на слоновій кістці, екслібрисів; малював віньєтки, заставки, ілюстрації для петербурзьких журналів і видавництв, обкладинки до:

  • збірки «Чемпионат поэтов» (Санкт-Петербург, 1913);
  • книги «Счастливый домик» Владислава Ходасевича (Москва, 1914);
  • книги «Історія російського мистецтва» Віктора Нікольського (Берлін, 1923).

Використовував мотиви українського народного мистецтвава, національну символіку й орнаменти.

Навчаючись в школі Товариства заохочення мистецтв у 1913 році брав участь в оформленні опери «Руслан і Людмила» Михайла Глінки для театру Народного дому. У 1913—1914 роках низку ілюстрацій художника було вміщено в часописі «Аполлон», зокрема малюнок «Птахи» (1913, № 6).

Серед робіт:

  • знак Українського вільного університету в Празі (1924);
ілюстрації до
  • віршів «Білі пави» Поля Верлена (1911, туш, перо), Едгара По (1931);
  • романів
    • «Ідиот» Федора Достоєвського (Берлін, 1923);
    • «Манон Леско» Антуана Франсуа Прево (1934, офорт, акватинта);
  • збірки «Казки» ДжозефаРадьєрда Кіплінґа (Прага, 1924);
  • п'єси «Лихо з розуму» Олександра Грибоєдова (Мос­ква, 1950);
станкова графіка
  • «Ш. Бодлер» (1912, офорт);
  • «Літній вечір» (1913, туш, перо);
  • «Лицар» (1921, туш, перо);
  • «Робітник» (1923, туш, перо);
  • «Праця» (1924, туш, перо);
  • прортрет В. Антонова-Овсієнка (1925);
  • «Автопортрет» (1927);
  • «Монмартр. Париж» (1930);
  • «Гроза» (1930);
  • «Індійський мотив. Полювання» (1932);
  • «Дружина» (1934);
  • «Кокер» (1936);
  • «Серни» (1937, ліногравюра);
  • «Ельзас» (1937);
  • «В. І. Ленін у 1908 році за роботою у паризькому кафе» (1946, акварель);
  • «Це — війна» (1956—1957, ліногравюра);
  • «Чорна пантера» (1957);
  • «І. Рєпін» (1957, ліногравюра);
  • «В. І. Ленін у редакції газети "Пролетарій"» (1960, ліногравюра);
  • «Париж, 1901 рік» (1960, у спів­авторстві з Валентиною Мозалевською);
цикли
  • офортів «Види Парижа» (1929—1934)
  • гравюр «Звірі. Птахи. Квіти» (1930-ті);
плакати
  • «Іван Федоров» (1950, у спів­авторстві з Валентиною Мозалевською);
  • «Кожному колгоспу — рибне господарство!» (1952, у спів­авторстві);
живопис
  • «Сільська прогулянка» (1931).
2000 гривень — проект Івана Мозалевського

Мозалевський — автор проектів українських паперових грошей, цінних державних паперів, поштових марок, знаку на монопольні вироби. За його проектами в грошовий обіг випущені банкноти 1000 та 2000 гривень.

Виконав кілька нереалізованих проектів паперових грошей та інших державних паперів доби національно-визвольних змагань, які експонувалися на «Виставці сучасної української графіки» Асоціації незалежних українських митців у Львові у червні 1932 року:

  • банкнота 5 карбованців;
  • консульська марка 25 шагів;
  • 3 карбованця;
  • талон 2 карбованця;
  • поштова марка 2 карбованця;

44 проєкти виконано тушшю та 13 — олівцем.

Брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних і міжнарнародних мистистецьких виставках з 1911 року. Персональні відбулися у Парижі (1928—1929, 1931), Сімферополі (1954, посмертна у 1990 році), Москві (1963, 1971).

Окремі роботи художника зберігаються у Сімферопольському художньому музеї, Національному художньому музеї України.

Літературна

Автор книги «Современное положение художников во Франции» (Москва, 1950); статей у московському журналі «Художник», зокрема:

  • «Сколько стоит искусство?» (1961, № 10);
  • «Несостоявшаяся встреча: Воспоминания о В. Серове» (1965, № 1);
  • «Вдали от родины: Воспоминания о К. Коровине» (1965, № 6);
  • «Памяти И. Билибина» (1966, № 8).

Неопубліковані дослідження:

  • «Техника офорта»;
  • «Техника гравюры на дереве и линолеуме»;
  • «И. Я. Билибин»;
  • мемуари «Книга скитаний».

Література

  • Мозалевський Іван Іванович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 310.;
  • Мозалевський Іван Іванович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 154.
  • Дмитрієнко М. Ф. Мозалевський Іван Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 21. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.;
  • Андрейканіч А. І. Мозалевський Іван Іванович // «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 72. ISBN 966-5467-23-4;
  • Бащенко Р. Д., Гаврилюк М. І. Мозалевський Іван Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
  1. ↑ Czech National Authority Database