Borys Antonenko

Антоненко Борис Іванович (27 грудня 1927, смт. Верхній Нагольчик, Луганська область) — бандурист і кобзар.

Ще в дитинстві Борис Антоненко втратив зір. А в часи 2-ї світової війни переїхав з батьками до Узбекистану. Закінчив тамтешнє Ташкентське музичне училище ім. Глієра (1952; клас баяну), а потім ще й Педагогічний інститут Нізамі (в 1969 році; факультет музики і співу). Працював артистом концертних бригад Узбекистану, вів гуртки в системі Товариства сліпих.

В 1977 році Борис Антоненко повернувся до Києва. В 1978 році він навчався гри на бандурі у кобзаря П. Супруна і з цього часу кобзарює. В його репертуарі — українські народні пісні, твори кобзарів та сучасних композиторів.

Член Національної спілки кобзарів України (Київська секція).

Відомі музичні твори:

• «Ой, плакала Україна» (на слова кобзаря П. Носача);
• «Стоїть в селі Суботові» (на слова Т. Шевченка);
• «Любіть Україну» (на слова В. Сосюри);
• «Сини України» (на слова М. Малявки).

• Жеплинський Б. М. Абрамов Анатолій Олександрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8. — С. 35.